Усі комп'ютери, підключені до Всесвітньої мережі, працюють в ав
томатичному режимі , без участі людей. Для того щоб такий ком
п'ютер мав змогу передавати та приймати дані з використанням
протоколу IP, він повинен мати унікальну адресу, яку називають IP-адресою. Вона має такий формат: ххх.ххх.ххх.ххх, де ххх —
число від 0 до 255 (наприклад, 193.205.31.47). Призначенням ІР-
адрес займаються спеціальні організації.
ІР-адреса є зручною для комп'ютерів, але людям запам'ятати її
важко. Тому серверам присвоюють так звані доменні імена — на
бори розділених крапками послідовностей символів, наприклад
zirka.lviv.ua.
Останній, найзагальніший елемент доменного імені — в нашому
прикладі иа — називають доменом першого рівня, lviv — доменом
другого рівня і т. д. Кількість доменів у адресі не регламенто
вано. Домени першого рівня стандартизовані, домени останніх
рівнів вибирають за бажанням тих, хто їх встановлює. Імена для
доменів першого рівня видає Інформаційний центр Інтернету (In-
ternetNIC), решту імен фіксують ті організації, яким такі права
делеговані.
У багатьох країнах домен першого рівня є кодом країни: иа — Ук
раїна, ru — Росія, fr — Франція, sl — Швеція, са — Канада, jp —
Японія, au — Австрія, uk — Великобританія.
Домени першого рівня можуть також позначати сферу діяльності:
com — комерційні компанії, gov — урядові організації, edu — нав
чальні заклади, org — некомерційні організації, mi l — військові
організації.
Отже, система доменних імен організована у зручний для людини
спосіб, оскільки вона має постійну структуру і дає змогу визна
чити, якій організації належить сервер та в якій країні ця орга
нізація розміщена.
Проте, як ви знаєте із власного досвіду, для відкриття будь-якого
документа, що зберігається на комп'ютері, необхідно вказати ім'я
файлу та повний шлях до нього. Так само і для доступу до інтер-
нет-ресурсу недостатньо знати лише ІР-адресу або доменне ім'я
комп'ютера, на якому цей ресурс розміщено, — ви маєте вказати
також папку та ім'я файлу. Крім того, як зазначалося, в Інтернеті
застосовуються різні протоколи, а отже, слід вказати ще й прото
кол. Адресу, що містить усі зазначені елементи, називають URL
(Uniform Resource Locator — єдиний вказівник на ресурс) або
адресою ресурсу.
Типовий URL має такий вигляд: протокол://адреса, де прото
кол визначає метод доступу до ресурсу, наприклад http, ftp; адреса описує місце розташування ресурсу і включає назву сервера, шлях
до документа і його ім'я.
Часто зустрічаються URL, що містять лише протокол та назву сер
вера. У цьому випадку завантажується головна сторінка сервера.
Наведемо приклади URL-адрес:
• http://www.syhiv.com/pub/files/school.html — адреса файлу school,
html, розміщеного в каталозі pub/files на сервері www.syhiv.com.
Доступ до сервера здійснюється за протоколом HTTP;
• http://www.syhiv.com — адреса головної сторінки сервера www.
syhiv.com;
• ftp://ftp.syhiv.com/pub/files/school.txt — адреса файлу school.txt,
розміщеного в каталозі pub/files на сервері ftp.syhiv.com. До
ступ до сервера здійснюється за протоколом FTP.
|