HTML-документ складається з основного тексту і тегів розмітки. Фактично це звичайний текстовий файл, для створення і редагу вання якого можна використати будь-який текстовий редактор. Зазвичай HTML-документи містяться у файлах із розширенням .htm або .html.
Документ HTML має чітко визначену структуру. • Починається з тегу <HTML> і закінчується відповідним йому тегом </HTML>, Така пара тегів повідомляє браузеру, що це HTML-документ. • Містить два розділи — заголовків і тіла документа (розміщу ються саме в такому порядку). Розділ заголовків помічений те гами <HEAD> і </HEAD> та містить Інформацію про документ загалом. Зокрема, він повинен містити в собі теги <TITLE> та </TITLE>, між якими розміщено текст, що відображатиметь ся в заголовку вікна браузера. Крім цього, у розділі заголов ків може міститися тег <МЕТА>, призначений для технічного опису документа (це інформація для пошукових програм), а також тег <STYLE> для опису стилів (наборів параметрів форматування), використаних у документі. • Сам текст документа міститься в його тілі, яке розташоване між тегами <BODY> та </BODY>. Отже, основну структуру HTML-документа визначають чотири пар ні теги. їхня наявність передбачена у всіх таких документах; <HTML> <HEAD> <ТІТLЕ>Заголовок документа</ТІТLЕ> </HEAD> <BODY> Текст, що відображається на екрані </BODY> </HTML>
Для того щоб розбити текст на логічні частини, використовують заголовки. Мова HTML підтримує шість рівнів заголовків доку ментів. Вони позначені тегами від <Н1>...</Н1> до <Н6>...</Н6>.
На екрані ці заголовки відображаються різними шрифтами (за звичай напівжирними). Хоча в мові HTML є теги форматування, які можуть змінювати зображення шрифту, користуватися ними для заголовків не рекомендовано.
Текст, що міститься всередині тегу заголовка, відображатиметься відповідно до його рівня. Найвищий рівень має заголовок Н1, най нижчий — Н6. Текст заголовка може бути вирівняний по центру, за правим або лівим краєм — для цього використовують атрибут ALIGN.
Наприклад: <Н2 ALIGN=center \ right \ left>Teкст заголов ка </Н2> (тут символ \ означає можливість вибору між значен нями center , righ t або left) . На рис. 2.1 показано заголовки різних рівнів.
Для визначення звичайних абзаців у мові HTML використовують теги <Р> і </Р>. Текст, розміщений між ними, власне і буде одним абзацом. При цьому слід пам'ятати, що всі «зайві» пропуски між словами і переходи на новий рядок під час відтворення HTML-до кумента браузер ігнорує. Коли браузер відтворює веб-сторінки, абзаци відділяються один від одного за допомогою відступів.
У разі переходу на новий рядок без створення абзацу використову ється одинарний тег <BR>. Розділювачами в тексті можуть також бути горизонтальні лінії, які візуально відділяють різні частини документа, — їх створюють за допомогою одинарного тегу <HR>.
Кольори та зображення для всього документа і його тла задають за допомогою тегу <BODY>. Він може мати такі атрибути: • BACKGROUND="URL" — замість URL вказують адресу малюнка, який має бути тлом для сторінки; • BGC0L0R=значення — задає колір, який має бути фоновим для документа; • ТЕХТ=значення — задає колір тексту; • LINK=значення — визначає колір гіперпосилань у доку менті; • ALINK=значення — задає колір гіперпосилань під час кла цання; • VLINK=значення — задає колір переглянутих гіперпоси лань. Браузер перетворює текст HTML-документа під час його виведен ня на екран, тобто ігнорує зайві пропуски, символи табуляції, символи кінця рядка, форматує текст відповідно до використаних тегів. Проте іноді виникає потреба у тому, щоб помістити в доку мент відформатований текст, для якого браузер повинен зберегти всі пропуски, навіть якщо кілька пропусків розміщені один за одним, знаки переносу на інший рядок, табуляції та інші символи форматування. Для цього використовують тег <PRE>TeKCT</PRE>.
Втім, якщо браузер зустріне в такому тексті теги розмітки, вона буде відповідним чином застосована.
Головна 
